Новий адміністративно-територіальний устрій: як змінюють карту України

17 липня Верховна Рада України прийняла Постанову № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів». Тепер в Україні 136 районів, а старі 490 районів парламент ліквідував. Це рішення підтримали 238 народних депутатів. Постановою визначено, що межі районів встановлюються за зовнішньою межею територій сільських, селищних, міських територіальних громад, які входять до складу відповідного району.

Навіщо створювати нові райони

Андрій Миколайович завідує комунальною аптекою у найменшому районі в Україні – Поліському Київської області. Тут мешкає трохи більше 5,5 тисячі населення. Щодня чоловік їздить на роботу за 20 кілометрів до райцентру – Красятичі, у якому зосереджена уся адміністративна діяльність. І хоча у самому селищі проживає трохи менше тисячі осіб, тут сконцентровані адмінбудівлі районної адміністрації та ради, архів, управління казначейської служби, соцзахисту, пенсійного фонду, а також водне господарство, аптека, лікарня і школа. “Якщо логічно подумати, то справді, навіщо такому малому району стільки чиновників, але на практиці, якщо це забрати, то чи не стане людям складніше”, – розмірковує співрозмовник DW. Відповідно до реформи його район збираються об’єднати з навколишніми та зробити новий райцентр у місті Буча під Києвом, що за 90 кілометрів від Красятич. Загалом на Київщині замість 25 районів планують залишити шість.

“Точно додасться клопоту з уставними документами, замінами печаток. Можливо, по роботі тепер доведеться їздити частіше аж у Бучу”, – прогнозує місцевий житель, як саме зміниться його життя після реформи. Утім, він зізнається, що більше його непокоїть питання, чи не закриють у перспективі школу, де працює його дружина. Зараз у Поліському районі 30 населених пунктів та дев’ять шкіл. “Кожного року ми чуємо про закриття шкіл, але без них же і сіл не буде, не буде роботи”, – переймається Андрій Миколайович.

Надто нервуватись змінами меж районів місцевим мешканцям не варто, переконують натомість у міністерстві розвитку громад та територій. Там наголошують, що усі послуги населенню залишаться в межах об’єднаних громад, адже саме їм у межах реформи передаються більшість повноважень та ресурсів. “Чинний районний поділ в Україні не відповідає сучасним критеріям, оскільки був сформований під іншу соціально-політичну систему в період від 60 до 100 років тому. І за розмірами вони не співмірні. У нас є райони, де мешкає 6-7 тисяч жителів, і райони, де жителів понад 180 тисяч”, – пояснивлогіку створення нових районів на пресконференції у Києві заступник міністра розвитку громад та територій В’ячеслав Негода.

Поділ областей та суперечки за території

Нові райони створювали відповідно до чіткої методики, яку розробили ще кілька років тому у міністерстві. Один із критеріїв – це кількість населення в районі. Відповідно до пропозицій, у нових формуваннях мають проживати не менше 150 тисяч людей. “Треба забувати, що райони – це про поїздки за довідками. Райони – це, перш за все, про організацію державної влади. А реформа районів – це про оптимізацію державного управління. Тож вони мають бути приблизно однаковими. Так, ми нікуди не подінемося від районів-велетнів, але районів з 6-7 тисячами мешканців не має бути. Нижній поріг у 150 тисяч жителів – це європейський стандарт, на який ми орієнтувалися”, – повідомив також на пресконференції народний депутат, голова підкомітету з питань адміністративно-територіального устрою Віталій Безгін.

За його словами, винятки становитимуть деякі регіони, де менша щільність населення і важча доступність до послуг. Загалом у проєкті мінрегіону з 490 районів залишили 131, у середньому по 4-5 на область. До того ж у всіх областях до кінця року має бути завершений процес об’єднання у територіальні громади. Тих, хто не зробив цього добровільно раніше, тепер об’єднуватимуть відповідно до плану уряду. Усього по країні затвердили 1450 громад, наразі сформовані понад тисячу ОТГ.

Така конфігурація цілком очікувана і виправдана, пояснює у коментарі DW експерт з питань реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади Анатолій Ткачук. Він однак звертає увагу на те, що у певних регіонах простежується лобізм, і держава деінде пішла на компроміс із місцевими елітами, формуючи нові межі. “Наприклад, у певній області від початку планувалося три райони, а тепер пропонуються чотири. Погано це чи добре – не надто принципово, якщо підійти до цього з розумінням, що райони це все таки другорядний рівень для людини”, – пояснює фахівець для DW.

За його словами, нове районування дійсно не має великого значення для місцевих жителів, але досі лишається важливим для певних регіональних еліт, місцевих землевласників. “Районний рівень передбачає розміщення там територіальних підрозділів державних органів виконавчої влади. Тому кожен думає, якщо у мене є 150 чи 200 гектарів землі, то найкраще мені, щоби ця земля була в одному районі, простіше буде вирішувати питання. От вони і намагаються таким чином зробити дещо більше районів, забезпечити свої такі досить приземлені плани”, – каже Анатолій Ткачук. Він наголошує, що ця реформа давно назріла і її обговорення активно проводилося останні роки. Але через зміну влади нове районування не вдалося запровадити у 2019 році, тож тепер це відбувається у дещо авральному порядку.

Конфлікт повноважень та ресурсів?

Проблемні питання по нових районах є, але їх лишилося небагато, зазначає, у свою чергу, радник міністра розвитку громад та територій України Іван Лукеря у розмові з DW. “Це, можливо, декілька районів у не більше ніж п’яти областях. Дискусія триває і щодо центрів, і щодо кількості районів”, – пояснює експерт. Однак, за його словами, суттєвих змін до запропонованої карти від міністерства уже не очікується і найближчим часом уряд внесе проєкт акта про створення і ліквідацію районів до парламенту. За оптимістичних сподівань, нові райони в Україні створять уже наприкінці червня.

Поспішно підготовлена постанова про нове районування однак викликає занепокоєння у експертному середовищі. Зокрема, в Асоціації міст України, котра була долучена до аналізу проєкту, переймаються тим, що усі міста обласного значення тепер відноситимуться до складу районів і можуть втратити свої доходи. Таких міст в Україні зараз 180 разом із обласними центрами. “Усе життя, протягом 29 років незалежності, вони були окремими складовими. А тепер у них одразу заберуть 90 відсотків доходів. Це не адекватно”, – коментує виконавчий директор АМУ Олександр Слобожан.

Як приклад він наводить найбільший в Україні район – Харківський. За новим планом, разом із Харковом у такому утворенні проживатимуть 1,7 мільйона мешканців.  “Зараз 60 відсотків ПДФО (податку на доходи фізичних осіб – Ред.), які сплачує житель Харкова, – залишаються у Харкові, 15 відсотків ідуть в обласний бюджет, 25 відсотків – у державний бюджет, – пояснює експерт. – Тепер ці 60 відсотків надходитимуть в районний бюджет. Тобто де-факто Харків не матиме жодної копійки для здійснення своїх повноважень. А район, не маючи такого великого спектра повноважень як у Харкова, матиме надвеликі суми, які вилучатимуться в державний бюджет і не йтимуть на місцеве самоврядування”, – попереджає Слобожан.

Він звертає увагу та те, що остаточно не визначивши функції та повноваження районних рад, не вдасться уникнути конфліктів між новоствореними органами на рівні районів та громад. “Будуть постійні суперечки, куди зараховується податок на доходи фізичних осіб – в район чи в об’єднану громаду, місто чи в район. Хто відповідає за медицину, освіту тощо”, – застерігає експерт. У мінрегіоні погоджуються, що ці проблеми ще потребують вирішення. З повноваженнями районних рад досі визначаються, а фінансові нюанси збираються передбачити у змінах до Бюджетного і Податкового кодексів.

 

Інформація з сайту https://www.dw.com/uk/%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0/s-9874

Залишити відповідь